Очікує на перевірку

Астаповський Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Астаповський
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Олександрович
Астаповський
Народження 16 липня 1946(1946-07-16)
  Брянськ, РРФСР
Смерть 12 квітня 2012(2012-04-12) (65 років)
  Москва, Росія
Поховання Хованський цвинтар
Зріст 185 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція воротар
Юнацькі клуби

1963—1964 		СРСР «Динамо» (Бр)
СРСР «Нефтчі» (Б)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1966—1968 СРСР СКЧФ 37 (-?)
1969—1980 СРСР ЦСКА (М) 226 (-262)
1981—1982 СРСР СКА (Х) 19 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1975
1975—1977 		СРСР СРСР (ол)
СРСР СРСР 		1 (0)
11 (-12)
Звання, нагороди
Нагороди
медаль «За трудову відзнаку»
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Володимир Олександрович Астаповський (рос. Владимир Александрович Астаповский; нар. 16 липня 1946, Брянськ, РРФСР — пом. 12 квітня 2012, Москва, Росія) — радянський футболіст, воротар, вихованець футбольний школи «Динамо» (Брянськ). Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1976). Заслужений майстер спорту Росії (2003).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Військовий інститут фізичної культури.

Розпочинав грати у футбольній школі «Динамо» (Брянськ) у тренера Йосипа Мочаніса. В середині 60-х поїхав до Баку, де навчався в морехідному училищі та виступав за команду вищевказаного училища.

Водночас Астаповський навчався і в футбольній школі бакинського «Нафтовика» у заслуженого тренера СРСР Артема Григоровича Фальяна. У 1964 році вже викликався в юнацьку збірну Азербайджану, виступав у складі «Нафтовика» у всесоюзних юнацьких змаганнях[2].

У 1965 році призваний на флот, рік провів на морі — служив на торпедному катері. На флоті встигав займатися спортивними іграми, згодом переведений на берег. Його помітив головний тренер армійської команди СКЧФ (Севастополь), яка виступала в класі «Б», Володимир Никаноров і запросив до клубу. Незважаючи на те, що Никаноров незабаром покинув команду, Астаповський залишився, дебютувавши у 1968 році в основному складі.

У ЦСКА прийшов на початку сезону 1969. Розпочинав третім воротарем. У сезоні 1969 роки не провів жодного матчу за ЦСКА, навіть за дубль, оскільки у армійців було два досвідчених воротарі — Юрій Пшеничников та Леонід Шмуц.

За армійців дебютував 8 березня 1970 року в матчі проти донецького «Шахтаря». Основним воротарем клубу став у сезоні 1972 року[3].

Навесні 1975 року провів, на його думку, один з найпам'ятніших матчів у кар'єрі — проти київського «Динамо» (яке через 2 тижні виграло Кубок кубків). Незважаючи на те, що ЦСКА програв з рахунком 0:3, найкращим гравцем матчу визнали Володимира Астаповського. Після цієї гри отримав виклик до олімпійської збірної СРСР, а з кінця 1975 року став основним воротарем національної збірної.

У складі олімпійської команди завоював бронзу Олімпіади 1976, а за підсумками року визнаний найкращим футболістом країни.

Останню гру за збірну провів 30 квітня 1977 проти збірної Угорщини, в якій радянські футболісти поступилися з рахунком 1:2.

У 1980 році, після приходу в ЦСКА Олег Базилевича, покинув команду.

У 1981-1982 роках грав за СКА (Хабаровськ). Однак команді особливо нічим не допоміг[4] і незабаром завершив кар'єру.

Потім деякий час залишався поза футболом — служив у Збройних Силах, на Камчатці в званні капітана. Ремонтував техніку й грав за команду місцевого таксопарку. Потім перевівся в підмосковну Кубинку[5].

З кінця 1980-х років на тренерській роботі. Півроку працював тренером в Мозамбіку з армійським клубом з міста Нампула. Повернувшись до Москви, пішов з армії, працював водієм, охоронцем.

Працював у ДЮСШ ЦСКА та ДЮСШ «Спартак» Москва (з 2004 року)[6]. Три роки тренував воротарів у жіночій команді підмосковного Красноармійська. Одночасно продовжував грати в ветеранських турнірах[7].

Останні роки багато хворів. Помер в Москві 12 квітня 2012 року. Похований на Хованському кладовищі[8].

Стиль гри

[ред. | ред. код]

Як воротар відрізнявся чудовою реакцією, був дуже сильний в грі на лінії воріт, в умінні відбивати удари з близької відстані і пенальті[9].

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • СРСР Чемпіонат СРСР
    • Чемпіон (1): 1970 (золотої медалі не отримував через невелику кількість зіграних матчів у сезоні)

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дружина Галина. Доньки Тетяна й Вікторія (працюють в туристичному бізнесі).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Olympedia — 2006.
  2. ↑ Владимир Астаповский. Морская душа вратаря. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 15 квітня 2012.
  3. ↑ Прыжки на бетон // Великие клубы. — 2008. — ЦСКА, выпуск № 6 (30). Часть 3. — С. 12.
  4. ↑ Владимир Бычек: «А в награду нас всех послали… В Мозамбик» [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ «Я!…..» [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Владимир Астаповский. Как дела? [Архівовано 31 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ 3-й турнир по мини-футболу «Негаснущие звезды» [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Хроника. Спорт-Экспресс. 14 квітня 2012. Архів оригіналу за 17 квітня 2012. Процитовано 16 квітня 2012.
  9. ↑ Энциклопедия «Российский футбол за 100 лет». — М., 1997. — с.41.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Астаповський_Володимир_Олександрович&oldid=40973212